Поезія – це голос істини, голос правди,який єднає серця. Той,хто його чує, здатний піднятися на вершини духу,згуртувати не лише націю, а й об’єднати людство. Завдання поезії- розтривожити душу, примусити людину відгукнутися.
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. Про це сьогодні, у Всесвітній день поезії, говорила з учнями 6-7 класів вчитель української мови та літератури Сухарєва Т.С. Учні насолоджувалися поезіями, ділилися враженнями та емоціями.
Як не пригадати у Всесвітній день поезії творчість славетної української поетеси Ліни Костенко,яка 19 березня відмітила свій день народження. Учні 11- х класів разом із учителем української мови та літератури Нікіфоровою О.Д. слухали і читали вірші Ліни Костенко. Слухаючи її вірші, діти не могли приховати захоплення красою і вишуканістю її поетичного слова.
” Поезія- це свято, це любов…
Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу” ,-
так актуально звучали слова поетеси.
А поезія зарубіжних авторів Р.Бернса чи Лонгфелло на уроках Рибнікової М.Г. в 6 класах надихала учнів вірити в добро, свободу і незалежність, справедливість,насолоджуватися красою рідного краю.
Які б поезії сьогодні не звучали на уроках, всі вони вселяли дітям віру в майбутнє України, своє щасливе життя у вільній країні.
